ПОРАДИ ДОРОСЛИМ ВІД ІМЕНІ ДИТИНИ

Ставтеся до мене так само, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж стану вашим другом.

Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я задаю відверті питання. Інакше я взагалі перестану ставити їх і буду шукати відповіді на вулиці.

Не чіпляйтеся і не бурчіть. Інакше я буду змушений захищатися, прикидаючись глухим.

Не змушуйте мене відчувати, що мої вчинки – смертний гріх. Мені треба навчитися, роблячи помилки не відчувати при цьому, що не на що не придатний.

Не намагайтеся читати мені повчання і нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись, як чудово я знаю, що таке добре і що таке погано.

Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи заляканий, я легко перетворююся на брехуна.

Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що рахуватися потрібно тільки з силою.

Не турбуйтеся надто сильно, коли я кажу: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що образили мене.

НА ЗАМІТКУ

У наш час велику частину доби діти проводять поза батьківською увагою.

З іншого боку, є й батьки, які занадто нав’язують своє товариство підрослим дітям.

У всьому хороша «золота середина».

Крім уваги підросли діти потребують співпереживання. Підросла дитина чекає зовсім іншого – ваше бажання вислухати її без скепсису, зрозуміти, підтримати, направити.

Ту повагу, яку дають батьки своїй дитині, сторицею окупається світом і добрими відносинами між усіма членами сім’ї.

Багато батьків не мають реального уявлення, про що думають їхні діти, з тієї простої причини, що не дають їм висловитися, пояснити що-небудь.

Ось так і виходить, що «сім’я – це люди, що живуть в одній квартирі» – як записано в одній з дитячих анкет.

Дуже важливо для кожної людини бути коханою, прийнятою. Це базова духовна потреба. Дуже потребують в зовнішніх проявах батьківської любові ваші діти.